Ще тільки розполовинився липень,
а вже зацвіли хризантеми.
Жовта і жовтогаряча —
палкі поцілунки осені.
Знак того, що дні коротшають.
Сонце котиться на захід і закочується у сад,
туди, під вікно, де цвітуть хризантеми —
жовта і жовтогаряча,
усміхнені та життєрадісні —
ангели-провісники осені.
Щойно ж достигли перші яблука,
а груші ж іще зелені,
викопали часник,
а редьку сіяти ще за рано —
може, аж на тому тижні...
Куди ж ви так поспішаєте, квіти осінні?
Літо — в повноті своєї розкоші —
зітхає “мементо морі”...
Ти, що намалював хризантеми
у третій день створення світу,
коли прийде моя осінь,
допоможи мені не боятися!
Жовта і жовтогаряча...
Сивина — це коли золото очищене,
сяє крізь ранковий туман,
крізь вечірній присмерк...
Ночі стають довшими, сонце хилиться на захід...
Під вікном цвітуть хризантеми,
ангели зазирають у шибку —
а літо ж
ще тільки розполовинилось....
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Для детей : Сказка для деда - Николай Погребняк Попросила меня внучка: "Деда, расскажи мне такую сказку, чтобы совсем-совсем новая была".
Ладно, сочиню тебе сказку, - согласился я. Чего, думаю, в этом сложного? сначала "жили-были", а потом пусть герои что-нибудь волшебное сделают - вот и вся сказка.
Согласился. А с чего начать, не могу придумать, да и о чём будет сказка, тоже никак не решу. Сяду-ка я у окошка, подожду вдохновения, а потом возьмусь за работу. Жду, жду. Не приходит вдохновение.
